Історія нашої школи

В 1873 році було завершено спорудження Південно-Російської залізниці, що з'єднала м. Харків з портовим м. Миколаїв. Саме в цей час з'явилася наша станція Долинська. Через 11 років станція стала вузловою (1884 p.), так як була з'єднана з Донбасом та Кривим Рогом, а через нього з Катеринославом, тепер Дніпропетровськом.

Для обслуговування залізниці потрібні були кваліфіковані робітники. З цією метою на станції Долинська в 1891 році було відкрито двокласне нищепочаткове залізничне училище з 5-річним терміном навчання. Після навчання в училищі учні могли закінчити короткотривалі курси робітничих професій на залізниці та продовжити навчання у вищих навчальних закладах. Перше приміщення школи було дерев′яне на кілька кімнат.

Згодом департаментом залізничних доріг Південно-Російської залізниці були виділені казені кошти для облаштування залізниці. В цей час в 1904 р. були споруджені вокзал станції Долинська, що є архітектурною пам'яткою нашого міста, нове одноповерхове добротне приміщення під училище та інші забудови, які знаходяться і нині і слугують нам і досі. А старе приміщення залізничної школи було пристосоване під інтернат для дітей залізничників з ближніх сіл, будок і полустанків, та деревообробну майстерню. Згодом приміщення було облицьоване цеглою та добудовано кімнатку, в якій жив майбутній видатний педагог і письменник А.С. Макаренко з 1911 по 1914 pp.. В училищі він викладав російську словесність та креслення, а в інтернаті виконував обов'язки наглядача. Нині в цьому приміщенні розміщений Долинський педагогічно-меморіальний музей А.С. Макаренка.

З 1909 року по 1916 рік залізничне училище очолював Михайло Григорович Компанцев. В школі працювало 8 вчителів і навчались 200 учнів - дітей залізничників. Навчання було платним - 20 карбованців. Не всі діти мали можливість закін­чити училище через нестатки батьків.

Із встановленням Радянської влади школа була реорганізована в семирічку. В 1933 році вона стала залізничною школою №7. Управління навчальним закладом велось з м. Одеси: керівництвом Одесько-Кишинівської залізниці, куди відносилась і наша станція Долинська зі всіма її службами.

В 1935-1936 начальному році школа стала десяти­річною і випустила перший свій 10-й клас - 13 юнаків і дівчат. Всі вони стали студентами вищих началь­них вузів.

З 1933 по 1941 pp. школа проводжала своїх випуск­ників у велике життя.

Та нажаль в 1941 році учні прямо зі шкільної парти поринули у вихор страшної Другої світової війни.

В роки німецько-фашистської окупації школу перетворили на госпіталь для німецьких солдат. Все шкільне майно було пограбоване, парти, стільці та інші дерев'яні речі спалені. Відновлював школу після визволення Долинщини від фашистських загарбників за допомогою працівників станції Долинська та місцевих жителів, на той час селища Іевченково, директор Олександр Данилович Філь, що директорував в ційшколі до війни з 1936 року. Та нажаль в 1948 році помер від інфаркту.

Потім школу очолювали П.Й. Михайлов, Л.Ф.Петрова, О.Г.Копійко, І.Л.Євсеєв, який ініціював добудову і надбудову приміщення школи з 1962 по 1965 роки для створення відповідних умов для навчання дітей м. Долинська.

12 грудня 1965 року відбулося відкриття оновленої школи з навчальними кабінетами, спортивним залом, водяним опаленням. Також в цей час було споруджено шкільну майстерню та клас обслуговуючої праці, їдальню. Школа перейшла на однозмінне навчання, були створені умови для проведення позакласної виховної роботи.

З 1978 року в приміщенні школи було відкрито музей А.С, Макаренка, який до сторіччя школи в 1991 році був перенесений до меморіального приміщення. В 1979 році на території школи встановлено пам'ятник видатному педагогу А.С.Макаренку. А в лютому 1983 року Радою Міністрів УРСР школі було присвоєно почесне звання - школа імені
А.С. Макаренка.

З 1992 року керівником школи було призначено колишнього інспектора шкіл райво
С.А. Гараля. З 2001 року по 2002 рік школу очолював С.І. Озеряник. З 2002 - директор
Бойко Г. І.