Шановні батьки!

     Ви найперші педагоги, головні творці дитячої душі. Ви можете зробити для дитини, для її щастя більше, ніж будь хто. Адже саме в сім’ї формується дитина. Готових рецептів і моделей виховання не має. Але прислухатися до порад фахівців – педагогів, психологів, перечитувати спеціальну літературу все ж таки варто, щоб уникнути грубих помилок у вихованні. Давайте подумаємо про це. Ми з вами, незалежно від освіти, наставники своїх дітей.Отже, згадаймо, як ми звертаємося до дітей, чи часто знаходимо для них теплі слова, чи можемо зігріти малюків ніжністю і ласкою, батьківською любов’ю? Чи часто розуміємо їхні проблеми?  Іноді одного слова достатньо для того, щоб дитина страждала або вилікувала душу. Тому не забувайте, як багато залежить від нашої поведінки у своїй сім’ї, яке оточення, мікроклімат ми створюємо навколо наших дітей. І життєва розсудливість, справедливість в першу чергу від батьків. Діти вчаться на прикладі власного життя батьків. Повірте в неповторність і унікальність вашої дитини. Адже вона – точна ваша копія. Знайдіть для своїх діток куточок у вашому батьківському серці. Хай у їхній поведінці завжди відображається тепло ваших сердець!

Поради батькам щодо виховання у дітей почуття власної гідності і відповідальності за свою безпеку:

• Використовуйте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.

•  Оцінюйте кожну самостійну справу дитини позитивно.

• Намагайтеся помітити і похвалити дитину за зміни до кращого в її поведінці, навіть якщо вона дуже незначна.

• Пам’ятайте, що при частому звернені до заохочення та похвали, ВИ сприяєте розвитку у дитини впевненості в собі.

• Намагайтеся навчити дитину, як виправити невірний вчинок.

• Висловлюйте своє ставлення до неналежної поведінки дитини ясно і недвозначно, залишаючи впевненість у вмінні дитини діяти правильно.

•  Розмовляйте з дітьми в тоні поваги і співробітництва.

•  Залучайте дитину в процес прийняття рішень.

• Пам’ятайте, що ВИ даєте дитині зразок правильної поведінки.

• Намагайтеся уникати порожніх погроз. Вчіть дитину прагнути до успіху, бо успіх, визнаний дорослими, є мірилом її цінності.

• Рахуйтеся з думкою дитини. Бажано, щоб дитина мала можливість виразити своє невдоволення чи навіть обурення, коли вона повинна підкоритися правилам, що їй не до смаку. Залучайте дитину до вирішення будь – яких ситуацій.

• Не допускайте рукоприкладства, криків, погроз та образливих слів – вони можуть викликати у Ваших дітей негативні емоції і неприязне ставлення до навколишнього світу.

• Намагайтеся не виражати перевагу одному з дітей.

• Не очікуйте від дитини виконання того, що вона не в змозі зробити; давайте їй посильні завдання та доручення.

Шановні батьки! Пам’ятайте, що тільки любов і шанобливе ставлення до дитини сприятимуть вихованню особистості!

6 правил для батьків – розумних користувачів Інтернету:

1.Розмістіть комп’ютер у кімнаті, яку використовують усі члени родини.
2.Використовуйте будильник для обмеження часу, який дитина проводить в Інтернеті.
3.Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського контролю в операційній системі, антивірус та спам-фільтр.
4.Створіть «Сімейні інтернет-правила», що містять правила онлайн-безпеки для дітей.
5.Проводьте більше часу із дитиною. Всіляко заохочуйте обговорення тем, пов’язаних з Інтернетом.
6.Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті і не повідомляти конфіденційні дані онлайн

Чи готова дитина до школи?

Під готовністю до школи розуміється той рівень фізичного і психічного розвитку, за якого вимоги систематичного навчання в школі не призводять до порушення здоров'я і психічного розвитку дитини. Таким чином, готовність до школи може бути розглянута за двома складними параметрами: фізична готовність і психологічна готовність. Дані параметри завжди взаємодіють. У даному випадку ми з вами розглянемо психологічну шкільну готовність. З чого ж вона складається?

1. Інтелектуальна готовність — це відповідна віковому рівню зрілість всіх пізнавальних психічних процесів (відчуття, сприйняття, уявлення, увага, пам'ять, мислення). Багато батьків помилково вважають, що чим більше вони «нашпигують» свою дитину знаннями, тим більше вона буде готова до школи. Шановні батьки, множити, ділити, розуміти твори відомих письменників вашу дитину навчать у школі, а поки для малюка краще добирати заняття за віком.
2. Особистісна готовність — це зрілість системи ставлень дошкільника. Серед найважливіших ставлень, що визначають успішність подальшої адаптації в школі:
• ставлення до самого себе («Яке? » — запитаєте ви. Не занизьке і не зависоке);
• ставлення до дорослих (мається на увазі ввічливе ставлення, уміння звертатися на «Ви», розуміння різниці між дорослим і своїми однолітками і т. ін.);
• ставлення до однолітків (завжди чудово, якщо у дитини є друзі її віку; в цьому випадку, ймовірно, їй буде легше увійти у новий колектив і знайти там нових друзів);
• ставлення до навчання у школі.
3. Емоційна готовність — це здатність на відповідному віку рівні адекватно сприймати емоції інших і виражати власні емоції.
4. Суб'єктна готовність — це зрілість дошкільника як майбутнього суб'єкта навчальної діяльності. З поміж найважливіших передумов навчальної діяльності ми виділяємо:
• передумови до оволодіння письмом (хочеться підкреслити: не УМІННЯ писати, а саме ПЕРЕДУМОВИ до оволодіння письмом, найважливіші з них: фонематичний слух і дрібна моторика руки);
• передумови до оволодіння лічбою (уявлення про кількість);
• передумови до оволодіння читанням;
• опанування мови як системи спілкування й передачі інформації.
5. Мотиваційна готовність — це зрілість мотиваційних сфер, важливих для подальшої навчальної діяльності. Особливе значення надається розвитку пізнавальної мотивації й мотивації досягнення. Тобто в основі діяльності дитини вже лежить не бажання пограти, а бажання дізнатися щось нове, досягти певного результату.
6. Вольова готовність — це здатність прийняти завдання, діяти щодо його здійснення, аналізувати отриманий результат.
7. Комунікативна готовність — це здатність дошкільника адекватно встановлювати контакти з однолітками, малюками та дорослими.

Експрес-тест «ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ДО ШКОЛИ »

• Чи хоче ваша дитина йти до школи?
• Чи думає ваша дитина про те, що в школі вона багато дізнається і навчатися буде цікаво?
• Чи може ваша дитина самостійно займатися якоюсь справою, яка потребує зосередження впродовж 30 хвилин?
• Чи не соромиться ваша дитина в присутності незнайомих?
• Чи вміє ваша дитина скласти розповідь за картинкою, яка складається не менш ніж з 5 речень?
• Чи може ваша дитина розповісти напам'ять декілька віршів?
• Чи вміє вона змінювати іменники за числами?
• Чи вміє дитина читати складами або навіть цілими словами?
• Чи вміє вона рахувати до 10 й у зворотному порядку?
• Чи може вона розв'язувати прості задачі на віднімання чи додавання?
• Чи правильно, що ваша дитина має тверду руку?
• Чи любить вона малювати й розфарбовувати картинки?
• Чи може ваша дитина користуватись ножицями і клеєм?
• Чи може вона зібрати пазл з 5 елементів за хвилину?
• Чи знає дитина назви свійських і диких тварин?
• Чи може узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідор, морква, цибуля)?
• Чи любить ваша дитина самостійно працювати — малювати, збирати мозаїку тощо?
• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
Якщо на більшість питань ви відповіли позитивно,— вітаємо. Ви можете сміливо записувати дитину до школи. Ну а негативні відповіді — це також результат: є над чим попрацювати.
Успіху вам!

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКА

• Підтримуйте в дитині її бажання стати школярем. Ваше серйозне ставлення до шкільних проблем, досягнень, а можливо, й ускладнень допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового становища та діяльності.
• Обговоріть з дитиною ті правила й норми, з якими вона зустрілась у школі. Обґрунтуйте їх необхідність.
• Дитина має право на помилку. Коли людина навчається, в неї може щось не виходити, це правомірно.
• Складіть разом з дитиною режим дня, стежте за його виконанням.
• Не пропускайте труднощі, які виникають на початку навчання. Якщо, наприклад, у дитини логопедичні проблеми, починайте їх вирішувати на першому році навчання.
• Підтримуйте першокласника в його бажанні досягти успіху. У кожній діяльності обов'язково знайдіть, за що його можна похвалити. Пам'ятайте, що емоційна підтримка і похвала можуть помітно підвищити інтелектуальні досягнення людини.
• Якщо вас щось тривожить у поведінці дитини, не соромтесь звернутись до шкільного психолога.
• У зв'язку із соціальною позицією школяра в житті вашої дитини з'явилась більш авторитетна людина, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думки першокласника про свого педагога.
• Навчання — нелегка й відповідальна праця. Школа суттєво змінює життя дитини, але це не повинно впливати на різнобічний дитячий світ. У першокласника має залишатись достатньо часу на ігри та розваги.
Успіху вам!

ШЕСТИРІЧКИ В ШКОЛІ

Психофізична зрілість першокласників, включення в нове соціальне середовище, початок навчальної діяльності вимагають від дитини якісно нового рівня розвитку й організації психічних процесів, здатності до керування своєю поведінкою.
За даними фізіологів, кора головного мозку лише в 7 років є досить зрілою для систематичного навчання. Однак найбільш важ¬ливі відділи головного мозку, які відповідають за програмування, регуляцію і контроль складних форм психічної діяльності, у дітей 6-7 років іще не завершили свого формування. Тому першокласники легко відволікаються, не можуть довго зосереджуватись, мають низьку працездатність, швидко втомлюються, є збудливими, емоційними.
Моторні навички, дрібні рухи ще не сформовані цілком, що викликає ускладнення у навчанні письма, роботі з папером, ножицями і т. ін.
Увага учнів 1-х класів ще слабо організована, має невеликий обсяг, нестійка, має низьку здатність до розподілу.
У першокласників добре розвинена довільна пам'ять, яка фіксує яскраві емоційно забарвлені події. Довільна пам'ять, яка спирається на спеціальні прийоми запам'ятовування, в тому числі прийоми логічної і змістовної обробки матеріалу, для першокласника ще недоступна внаслідок недостатньої зрілості дитини до власне розумових операцій.
Мислення першокласників переважно наочно-образне. Це значить, що для виконання операцій аналізу, синтезу, логічного вис¬новку дітям необхідно спиратись на наочний матеріал.
У першокласників недостатньо сформований внутрішній план дій, тому вони потребують наочного керування процесом.
Поведінка першокласників (зважаючи на вищевказані вікові обмеження) також нерідко супроводжується неорганізованістю, незібраністю, недисциплінованістю.
Перший рік навчання може вплинути на все шкільне життя дитини. У цей період школяр під керівництвом дорослих здійснює дуже важливі кроки у своєму розвитку. Й одну з найважливіших ролей у цьому відіграють батьки.
Початок шкільного навчання є для дитини своєрідним стресом. Всі діти паралельно з почуттям радості, здивування відчувають тривогу, напруження. У першокласників у перші тижні (місяці) навчання знижується імунітет, можуть порушуватись сон, апетит, нервовий стан. Це період адаптації, пристосування до соціальної позиції школяра. Його проходять всі діти, але в кожної дитини тривалість адаптації різна й залежить від індивідуальних особливостей самої дитини, позиції батьків, педагогічного впливу.

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКА

Шановні батьки!
Просимо відповісти на запитання анкети з метою полегшення навчання й виховання вашої дитини
1. Прізвище, ім'я та по батькові дитини _______
2. Дата народження ___________________
3. Інші діти в родині ______________________ '
4. Домашня адреса, телефон ______________________
5. Прізвище, ім'я, по батькові мами, дата народження, місце роботи, контактний телефон ______________________________________________________________________________
6. Прізвище, ім'я, по батькові батька, дата народження, місце роботи, контактний телефон _____________________________________________________________________ __________
7. Соціальні умови проживання (кімната, місце для занять) _____________________________
8. Як ви називаєте дитину вдома? ___________________________________________________
9. На які особливості вашої дитини (як позитивні, так і негативні) слід, на вашу думку, звернути увагу вчителю? ,
10. Чим полюбляє займатись ваша дитина у вільний час? _______________________________
11. Які ігри їй більше до вподоби? ___________________________________________________
12. Які гуртки відвідує? ____________________________________________________________
13. Що цікавого ви можете розповісти дітям класу на виховних годинах (про свою професію, сімейні традиції, історичні події, тощо?) ____________________________________________
14. Чим можете допомогти класному керівнику в процесі навчання і виховання (проведення екскурсій, супровід дітей до музеїв, організація свят, запис музики, оформлення кабінету,
комп'ютерні послуги тощо)? ____________________
Щиро дякую за відвертість!

ПОРАДИ БАТЬКАМ
Як потрібно спілкуватися батькам з дитиною в сім'ї, щоб вона почувалася щасливою

1. Створіть природні і доброзичливі умови спілкування в сім’ї.
2. Будьте тактовними та ввічливими один з одним.
3. Не сваріться та не сперечайтеся в присутності дитини.
4. Цікавтеся справами один одного.
5. Намагайтеся не критикувати один одного (чоловік дружину і навпаки).
6. Не робіть зауважень в присутності дитини.
7. Щодня сідайте разом з дитиною за стіл.
8. Обмінюйтесь думками, радьтеся з членами сім'ї, цікавтеся їх думкою.
9. Постарайтеся концентрувати свою увагу на кращих сторонах. Не концентруйтеся на дратівливих звичках когось із членів сім'ї. Долайте своє роздратування, зверніть увагу на картину в цілому, замініть негативні емоції в своїй свідомості позитивними.
10. Робіть компліменти членам сім'ї.
11. Діліться своїми радощами і смутком. Знання подій, що відбуваються в житті всіх членів сім'ї, створює єдність, оскільки у вас з'являється загальний фундамент для досягнення успіху в майбутньому.
12. Створіть такі умови в сім’ї, при яких дитина бачитиме її (сім'ю) в ідеалі.

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ П'ЯТИКЛАСНИКІВ

    У ваших дітей переломний період, тому будьте особливо спостережливі, уважні та терплячі.
    У 5-у класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків.
    Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.
    Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства.
    Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Нехай удома вони виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.
    Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.
    Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.
    Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.
    Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя - прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.
    Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та додаткову літературу.
    Пам'ятайте, клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина. Це залежить від кожного й від вас теж.
    Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.
    Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.
    Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.
    Умійте ставити себе на місце дитини.
    Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми, краще порівнюйте її з самою собою ( якою вона була, якою вона є та якою може стати в майбутньому).
    Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - її перший ворог.

    Практичні поради психолога батькам для складання Зовнішнього незалежного оцінювання

    Психологічна підтримка - це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини в здачі ЗНО. Як же підтримати випускника?

    Існують помилкові способи, так типовими для батьків способами є гіперопіка, створення залежності підлітка від дорослого, нав'язування нереальних стандартів, стимулювання суперництва з однолітками. Справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, можливостей позитивних сторін дитини.

    Підтримувати дитину - значить вірити в неї. Підтримка заснована на вірі в природжену здатність особи долати життєві труднощі при підтримці тих, кого вона вважає значущими для себе. Дорослі мають немало нагоди, щоб продемонструвати дитині своє задоволення від його досягнень або зусиль. Інший шлях - навчити підлітка справлятися з різними задачами, створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити».

    Щоб показати віру в дитину, батько повинен мати мужність і бажання зробити наступне:

    ·         забути про минулі невдачі дитини;

    ·         допомогти дитині знайти упевненість у тому, що він справиться з даною задачею;

    ·         пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.

    Існують слова, які підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре».

    Підтримувати можна за допомогою дотиків, сумісних дій, фізичної співучасті.

    Пам'ятайте основні принципи психологічної підтримки, особливо важливою в період підготовки до іспиту:

    ·         Надайте дитині увагу (цікавтеся його настроєм, станом здоров'я, проявляйте турботу про його потреби).

    ·         Поклопочіться, щоб удома було щось смачненьке, що любить ваша дитина, це знижуватиме його емоційну напругу (при цьому не зловживайте солодощами і борошняними виробами).

    ·         Залиште йому на період іспитів мінімальний круг домашніх обов'язків, давайте йому зрозуміти, що оберігаєте його.

    ·         Виражайте йому готовність допомогти і допомагайте в різних питаннях підготовки.

    ·         Розказуйте про свій досвід здачі іспитів, де це доречно. Розкажіть, що ви випробовували перед іспитами.

    ·         Прагніть виражати упевненість в його силах, не лякайте провалом.

    ·         Самі постарайтеся регулювати своє хвилювання і не переносити його на дитину.

    І пам'ятаєте: найголовніше понизити напругу і тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.