Ми там, куди нас кличе час…
За 23 роки незалежності Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-ті йому вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу сьогодні. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох речей, пов’язаних з війною, але нині, майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій.
Слова: «Слава Україні! – Героям слава!» перестали бути просто вітанням, це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент для нашої Батьківщини не злякалися і пожертвували собою заради неї. Це свідчення справжнього патріотизму.
Щодня перед очима постають кадри з новин - фото поранених та загиблих героїв, зруйнованих міст. І ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з Гімну України, а станом душі.
16 квітня 2015 року у приміщенні районного культурно-дозвіллевого комплексу міста Долинська за сприяння директора РКДК Стахова М.М. та директора Долинської ЗШ №2 ім. А.С. Макаренка Бойко Г.І. відбулася тепла зустріч жителів міста Долинської, учнівського та вчительського колективів школи з земляками-учасниками АТО, яких запросили на захід – учнівський комітет ЗШ №2 та працівники дозвіллевого центру: Зибіним Володимиром Володимировичем, Скибою Ігорем Володимировичем, Лаврівським Віктором Степановичем, Ротовим Андрієм Юрієвичем, Мірошніченком Вадимом Вікторовичем.
Щира, по особливому хвилююча атмосфера, панувала під час проведення заходу. Всі з нетерпінням чекали цієї зустрічі. Гучними оплесками та хлібом-сіллю, як годиться за давньою народною традицією,
зустріли героїв-земляків учні ЗШ №2 Григорова Олександра, Прозапас Вікторія та Цебок Христина, а Москалик Карина зачитала вірша.
Деякі із запрошених гостей не на багато старші за учнів-старшокласників, а вже встигли побувати на війні та зустрітися зі смертю. Це Зибін Володимир, якому тільки нещодавно виповнилось 19 років, трохи старший Скиба Ігор. Лаврівський Віктор міцно стискав в обіймах своїх двох діток Тетянку та Назара - учнів нашої школи, Ротова Андрія вдома чекали аж шестеро дітей, а Мірошніченко Вадим завітав до нас з тяжким пораненням. У кожного своя історія, своя доля, але це люди сильної волі, міцного характеру, впевнені в собі ,справжні патріоти України, захисники нашої Вітчизни.
З теплими словами до воїнів звернулися запрошені на захід військовий комісар Долинсько-Новгородківського об’єднаного районного військового комісаріату підполковник Канонюк О.М. та голова районної організації Української спілки воїнів інтернаціоналістів Долинського району Гронт П.Ю.
Ведуча заходу – Вовторнік Марина, оголосила хвилину пам’яті за загиблими героями-земляками. Учасники концертної програми від усієї душі вітали наших гостей. Перед ними виступив зразковий художній колектив спортивних бальних танців «Шанс», керівник – Бойко В.Ю. Середня група подарувала учасникам АТО танець «Танго», а старша – танець-мініатюру «За Україну». Під час заходу лунали патріотичні вірші та пісні у виконанні: методиста РКДК – Волкової Олени, виконавця авторських пісень – Олександра Ломовського, художнього керівника РБК – Середенко Оксани, сім’ї Літвінових: дідуся Валентина та онука, учня ЗШ №2 – Івана, учениці школи №4 - Пшебільської Влади, школи №1- Цихненко Олександри, вокальної групи «Сузір’я» (Москалик Каріни, Фрідрік Анастасії та Сойми Марії) Долинської ЗШ №2 ім. А.С.Макаренка, керівник Шапранова Л.В. та проведено флешмоб за участю всіх учасників заходу. Озвучував та керував всім дійством – звукооператор РКДК Білий Дмитро, а натхненниками заходу були художній керівник РКДК – Каракоц Віра та педагог-організатор ЗШ №2 ім. А.С. Макаренка – Стеблина Ольга.
Учні ЗШ №2 вручили воїнам-захисникам обереги-ангелки, які виготовили власноруч, та плакат «Тепло наших сердець - Вам» , його вручили представнику районного військового комісаріату для передачі в зону АТО щоб підтримати бойовий духу наших земляків.
 
Захід давно закінчено, а діти ще довго не відпускали гостей. На згадку всі сфотографувалися з героями, і побажали їм здоров’я та миру на землі.Нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна, коли в неї є такі прості та звичайні люди-захисники з якими ми сьогодні зустрічались. Як птах фенікс Україна відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою.
|
